БЛОКИ ФУНДАМЕНТНІ ДЛЯ СТЕНІВ ПІДВАЛІВ

Справжній стандарт поширюється на блоки фундаментні, такі, що виготовляються з важкого бетону, а також керамзитобетону і щільного силікатного бетону середньої щільності (у висушеному до постійної маси стані) не менше 1800 кг/м3 і що призначаються для стенів підвалів будівель.
Суцільні фундаментні блоки допускається застосовувати для фундаментів.
Блоки підрозділяються на трьох типів:
ФБС - суцільні;
ФБВ - суцільні з вирізом для укладання перемичок і пропуску комунікацій під стелями підвалів;
ФБП - пустотні (з відкритими вниз порожнечами).

Структура умовного позначення (марок) блоків наступна:
Приклад умовного позначення стінного блоку типа ФБС, завдовжки 2380 мм, шириною 400 мм і заввишки 580 мм, з важкого бетону: ФБС 24.4.6 -Т ГОСТ 13579-78
Типа ФБВ, завдовжки 880 мм, шириною 400 мм і заввишки 580 мм, з бетону на пористих заповнювачах (керамзитобетону): ФБВ 9.4.6 -П ГОСТ 13579-78
Допускається виготовлення і вживання блоків, завдовжки 780 мм (доборных), прийнятих в затверджених до 01.01.78 типових проектах будівель, на час дії цих проектів.
При відповідному обґрунтуванні допускається вживання блоків з бетонів з класами по міцності на стискування, що відрізняються від вказаних в таблиці. 2-4. При цьому у всіх випадках клас бетону по міцності на стискування повинен прийматися не більш Б15 і не менше В3,5 - для блоків з важкого бетону і керамзитобетону, В12,5 - для блоків з щільного силікатного бетону.
Допускається встановлювати монтажні петлі в блоках типа ФБС завдовжки 1180 і 2380 мм на відстані 300 мм від торців блоку і урівень з його верхньою площиною.
При вживанні для підйому і монтажу блоків спеціальних захватних пристроїв допускається, за погодженням виробника із споживачем і проектною організацією, виготовлення блоків без монтажних петель.
Матеріали, вживані для приготування бетону, повинні забезпечувати виконання технічних вимог, встановлених справжнім стандартом, і відповідати стандартам, що діють, або технічним умовам на ці матеріали.
Фактична міцність бетону фундаментних блоків (у проектному віці і відпусткова) повинна відповідати потрібною, такою, що призначається по ГОСТ 18105 залежно від нормованої міцності бетону, вказаної в проектній документації на будівлю або споруду, і від показника фактичної однорідності міцності бетону.
Морозостійкість і водонепроникність бетону для блоків стінних повинні призначатися в проекті залежно від режиму експлуатації конструкцій і кліматичних умов району будівництва згідно СНіП 2.03.01 - для важкого бетону і керамзитобетону і СН 165 - для щільного силікатного бетону.
Бетон, а також матеріали, для приготування бетону блоків, призначених для вживання в умовах дії агресивного середовища, повинні задовольняти вимогам СНіП 2.03.11, а також додатковим вимогам СН 165 для блоків з щільного силікатного бетону.
Класи бетону по міцності на стискування, марки бетону по морозостійкості і водонепроникності, а при необхідності і вимоги до бетону і до матеріалів для його приготування, повинні відповідати проектним, вказаним в замовленнях на виготовлення блоків.
Постачання блоків споживачеві повинне вироблятися після досягнення бетоном необхідної відпускної міцності. Значення нормованої відпускної міцності бетону блоків у відсотках від класу по міцності на стискування слід приймати рівним:
50 - для важкого бетону і керамзитобетону класу В 12,5 і вище;
70 - для важкого бетону класу В 10 і нижче;
80 - для керамзитобетону класу В 10 і нижче;
100 - для щільного силікатного бетону.
При постачанні блоків в холодний період року допускається підвищувати значення нормованої відпускної міцності бетону у відсотках від класу по міцності на стискування, але не більш;
70 - для бетону класу В 12,5 і вище;
90 - для бетону класу В 10 і нижче.
Значення нормованої відпускної міцності бетону слід набувати по проектній документації на конкретну будівлю або споруду відповідно до вимог ГОСТ 13015.0.
Постачання блоків фундаменту з відпускною міцністю бетону нижче за міцність, відповідну його класу по міцності на стискування, виробляють за умови, якщо виробник гарантує досягнення бетоном фундаментних блоків необхідної міцності в проектному віці, визначуваної за результатами випробування контрольних зразків, що виготовлених з бетонної суміші робочого складу і зберігалися в умовах згідний ГОСТ 18105.
При відпустці блоків споживачеві вологість керамзитобетону не має бути більше 12 %.
Монтажні петлі блоків повинні виготовлятися із стержневої гарячекатаної арматури гладкою класу А-i марок ВСт3пс2 і ВСт3сп2 або періодичного профілю Аc-ii, марки 10ГТ по ГОСТ 5781.
Арматуру із сталі марки ВСт3пс2 не допускається застосовувати для монтажних петель, призначених для підйому і монтажу блоків при температурі нижче мінус 40° С.
Відхилення в мм проектних розмірів блоків не повинні перевищувати:
по довжині - 13, по ширині і висоті – 8, по розмірах вирізів – 5.
Відхилення від прямолінійності профілю поверхонь блоку не повинне перевищувати 3 мм на всю довжину і ширину блоку.
Встановлюють наступні категорії бетонної поверхні блоків:
А3 - лицевий, призначеною під забарвлення;
А5 - лицевий, призначеною під обробку керамічними плитками, що укладаються по шару розчину;
А6 - лицевий, необроблюваною;
А7 – не лицевий, невидимою в умовах експлуатації.
Вимоги до якості поверхонь блоків - по ГОСТ 13015.0.
У бетоні фундаментного блоку, не допускаються тріщини, за винятком місцевих поверхневих усадкових, ширина яких не повинна перевищувати 0,1 мм в блоках з важкого і щільного силікатного бетону і 0,2 мм в блоках з керамзитобетону.
Монтажні петлі мають бути очищені від наплавив бетону.
Приймання блоків слід проводити партіями відповідно до вимог ГОСТ 13015.1 і справжнього стандарту.
Приймання блоків по морозостійкості і водонепроникності бетону, відпускній вологості керамзитобетону, а також по водопоглиненню бетону блоків, призначених для експлуатації в середовищі з агресивною мірою дії, слід проводити за результатами періодичних випробувань.
Випробування бетону на водонепроникність і водопоглинення блоків, до яких пред'являють ці вимоги, слід проводити не рідше за один раз в три місяці.
Відпускну вологість керамзитобетону слід контролювати не рідше за один раз в місяць за результатами випробування проб, відібраних з трьох готових блоків.
Оцінку фактичної відпускної вологості слід проводити за результатами перевірки кожного контрольованого блоку по середньому значенню вологості відібраних з нього проб.
Приймання блоків фундаментних за показниками міцності бетону (класу бетону по міцності на стискування і відпускній міцності), відповідності монтажних петель вимогам справжнього стандарту, точність геометричних параметрів, ширину розкриття технологічних тріщин і категорії бетонної поверхні блоків слід проводити за результатами приймально-здавальних випробувань.
Приймання блоків за показниками точності геометричних параметрів, категорії бетонної поверхні і ширини розкриття технологічних тріщин слід здійснювати за результатами одноступінчатого вибіркового контролю.
Приймання блоків по наявності монтажних петель, правильності нанесення маркувальних написів і знаків слід проводити шляхом суцільного контролю з відбракуванням блоків, що мають дефекти за вказаними показниками.
Міцність бетону на стискування слід визначати по ГОСТ 10180 на серії зразків, що виготовлених з бетонної суміші робочого складу і зберігалися в умовах, встановлених ГОСТ 18105.
При випробуванні блок фундаментний неруйнівними методами фактичну відпускну міцність бетону на стискування слід визначати ультразвуковим методом по ГОСТ 17624 або приладами механічної дії по ГОСТ 22690, а також іншими методами, передбаченими стандартами на методи випробування бетону.