СТРІЧКОВИЙ ФУНДАМЕНТ

Справжній стандарт поширюється на залізобетонні плити з важкого бетону для стрічкових фундаментів будівель і споруд. 
Фундаменти стрічкові призначені для вживання: 
у сухих і водо насичених ґрунтах; 
при розрахунковій температурі зовнішнього повітря (середній температурі повітря найбільш холодної п'ятиденки району будівництва згідно СНіП 2.01.01-82) до мінус 40°С включно; 
у будівлях і спорудах з розрахунковою сейсмічністю до 9 балів включно; 
у ґрунтах і ґрунтових водах з неагресивною мірою дії на залізобетонні конструкції. 
Допускається застосовувати фундамент стрічковий при розрахунковій температурі зовнішнього повітря нижче мінус 40°С, а також в ґрунтах і ґрунтових водах з агресивною мірою дії на залізобетонні конструкції при дотриманні додаткових вимог, встановлених проектною документацією на конкретну будівлю або споруду (згідно вимогам СНіП 2.03.01-84, СНіП 2.03.11-85) і вказаних в замовленні на виготовлення плит.

Здатність плит, що несе, по міцності визначена при коефіцієнті надійності за призначенням, рівному 0,95 для II класу відповідальності будівель і споруд. Для плит будівель і споруд I і III класів відповідальності значення тисків, слід умножати відповідно на коефіцієнти 0,95 і 1,05. 
У фундаментній подушці допускається передбачати заставні вироби і випуски арматури відповідно до проектної документації конкретної будівлі або споруди. 
Для підйому і монтажу фундаментної подушки слід застосовувати спеціальні захватні пристрої, конструкцію яких встановлює виробник за узгодженням із споживачем і проектною організацією - автором проектної документації будівлі або споруди. Розташування і розміри отворів в плитах, призначених для безпетлевого монтажу, приймають по кресленнях, що входять до складу проектної документації захватного пристрою для цих плит. 
Плити слід позначати марками відповідно до вимог ГОСТ 23009 -78. 
Марка плити складається з буквено-цифрових груп, розділених дефісами. 
Перша група містить позначення найменування конструкції (ФЛ), її ширину і довжину в дециметрах (значення довжини округлюють до цілого числа). 
У другій групі вказують групу плити по здатності, що несе. 
Для плит, експлуатованих в умовах дії агресивного середовища, в третю групи марки включають показник проникності бетону, що позначається прописною буквою: Н - нормальній проникності, П - зниженій проникності, Про - особливо низькій проникності. У третю групу, у разі потреби, включають також додаткові конструктивні характеристики (наявність заставних виробів і випусків арматури), що позначаються в марці арабськими цифрами або рядковими буквами. 
Приклад умовного позначення (марки) плити шириною 1600 мм, завдовжки 2380 мм, другої групи по здатності, що несе, на середній тиск на підставу 0,25 МПа (2,5 кгс/кв.см), при товщині стіни 160 мм: ФЛ16.24-2 
То ж, плити шириною 1000 мм, завдовжки 1180 мм, третьої групи по здатності, що несе, на середній тиск на підставу 0,45 МПа (4,5 кгс/кв.см), при товщині стіни 300 мм, з бетону зниженої проникності: ФЛ10.12-3-П 
Плити слід виготовляти відповідно до вимог справжнього стандарту і технологічної документації, затвердженої в установленому порядку. 
Плити повинні задовольняти вимогам ГОСТ 13015.0-83: 
по заводській готовності; 
за показниками фактичної міцності бетону (у проектному віці і відпустковий); 
по морозостійкості бетону; 
по водонепроникності і водопоглиненню бетону (для плит, експлуатованих в умовах дії агресивного середовища); 
до якості матеріалів, вживаних для приготування бетону; 
до бетону, а також до матеріалів для приготування бетону плит, експлуатованих в умовах дії агресивного середовища; 
до якості зварних арматурних і заставних виробів; 
до марок сталей для арматурних і заставних виробів, у тому числі для мотажних петель; 
по відхиленню товщини захисного шару бетону до арматури; 
по захисту від корозії; 
по вживанню форм для приготування плит.
Коефіцієнт варіації міцності бетону по стискуванню в партії для плит вищої категорії якості не має бути більше 9%. 
Значення нормованої відпускної міцності бетону плит слід набувати рівним 70% класу по міцності на стискування. 
При постачанні плит в холодний період року допускається підвищувати нормовану відпускну міцність бетону, але не більше 80% класу по міцності на стискування. Значення нормованої відпускної міцності бетону слід набувати по проектній документації на конкретну будівлю або споруду. 
Плити слід армувати плоскими арматурними блоками, що збираються з двох зварних сіток, або окремими зварними сітками з арматурної сталі наступних видів і класів: 
робоча арматура - стержнева арматурна сталь класів А-iii і Ат-iiiС або арматурний дріт класу Вр-i; 
розподільна арматура - арматурний дріт класу Вр-i.
Арматурна сталь повинна задовольняти вимогам: 
стержнева арматурна сталь класу А-iii - ГОСТ 5781-82; 
стержнева термомеханычно зміцнена арматурна сталь класу Ат-iiiС - ГОСТ 10884-81; 
дріт класу Вр-i - ГОСТ 6727-80. 
Монтажна петля, закладена в бетон плити, повинна витримувати при дослідних підйомах плити навантаження, що перевищує нормативне зусилля на петлю в три рази. 
Армування плит повинне відповідати приведеному в додатку 2. 
Вимоги до якості поверхонь і зовнішньому вигляду плит (в т.ч. вимоги до допустимої ширини розкриття технологічних тріщин) - по ГОСТ 13015.0-83. 
Приймання плит слід проводити партіями відповідно до вимог ГОСТ 13015.1-81 і справжнього стандарту. 
Об'єм партії встановлюють за погодженням підприємства-виробника із споживачем, але не більше 200 шт. 
Приймання плит за показниками морозостійкості бетону, а також по водонепроникності і водопоглиненню бетону плит, призначених для експлуатації в умовах дії агресивного середовища, слід проводити за результатами періодичних випробувань. 
Приймання плит за показниками міцності бетону (класу бетону по міцності на стискування, відпускній міцності), відповідності арматурних і заставних виробів, міцності зварних з'єднань, точності геометричних параметрів і товщини захисного шару бетону до арматури, ширини розкриття усадкових тріщин, категорії бетонної поверхні слід проводити за результатами приймально-здавальних випробувань і контролю. 
При прийманні плит за показниками точності геометричних параметрів, ширину розкриття усадкових тріщин і категорії бетонної поверхні слід застосовувати вибірковий одноступінчатий контроль. 
Приймання плит за показниками, дорогою огляду, що перевіряється: по наявності заставних виробів і монтажних петель, правильності нанесення маркувальних написів і знаків, а також по наявності і якості антикорозійного покриття слід проводити шляхом суцільного контролю з відбракуванням конструкцій, що мають дефекти за вказаними показниками.
Дослідні підйоми плит з метою випробування якості монтажних петель і їх закладення в бетон слід проводити перед початком масового виготовлення плит з монтажними петлями і надалі - при зміні технології виготовлення, вигляду і якості вживаних матеріалів.
Випробуванню піддають не менше трьох плит. Після п'яти підйомів при зовнішньому огляді плити на ній не повинно бути ознак місцевого руйнування в зоні закладення петель. 
Міцність бетону на стискування слід визначати по ГОСТ 10180-90 на серії зразків, що виготовлених з бетонної суміші робочого складу і зберігалися в умовах, встановлених ГОСТ 18105.1-86. 
При випробуванні плит неруйнівними методами фактичну відпускну міцність бетону на стискування слід визначати ультразвуковим методом по ГОСТ 17624-87 або приладами механічної дії по ГОСТ 22690.0-88 - ГОСТ 22690.4-88, а також іншими методами, передбаченими стандартами на методи випробування бетону. 
Морозостійкість бетону слід визначати по ГОСТ 10060-87 на серії зразків, виготовлених з бетонної суміші робочого складу. 
Водонепроникність бетону плит, призначених для експлуатації в умовах дії агресивного середовища, слід визначати по ГОСТ 12730.0-78 і ГОСТ 12730.5-84 на серії зразків, виготовлених з бетонної суміші робочого складу. 
Водопоглинення бетону плит, призначених для експлуатації в умовах дії агресивного середовища, слід визначати по ГОСТ 12730.0-78 і ГОСТ 12730.3-78 на серії зразків, виготовлених з бетонної суміші робочого складу. 
Методи контролю і випробувань зварних арматурних і заставних виробів - по ГОСТ 10922-90 і ГОСТ 23858-79. 
Випробування монтажних петель і їх закладення в бетон проводять шляхом п'ятикратного підйому плити, навантаженої з умови передачі на одну петлю зусилля, рівного збільшеному в три рази нормативному зусиллю на петлю, вказаному в додатку 3. При випробуваннях зона бетону біля петлі в радіусі не менше 1,75 глибини закладення петлі в бетон має бути вільною від навантаження. 
Міцність бетону плит при дослідних підйомах не повинна перевищувати відпускної міцності. 
Методи контролю і випробувань вихідних сировинних матеріалів, вживаних для виготовлення плит, повинні відповідати встановленим стандартами або технічними умовами на ці матеріали. 
Розміри, відхилення від прямолінійності верхньої поверхні плит, якість бетонних поверхонь, ширину розкриття усадкових тріщин і зовнішній вигляд плит слід перевіряти методами, встановленими ГОСТ 13015.0-83. 
Положення арматурних і заставних виробів, а також товщину захисного шару бетону до арматури слід визначати по ГОСТ 17625-83 і ГОСТ 22904-78. За відсутності необхідних приладів допускається вирубка борозен і оголення арматури плит з подальшим закладенням борозен. 
Маркування плит - по ГОСТ 13015.2-81. Маркувальні написи і знаки слід наносити на бічних гранях кожної плити. 
Вимоги до документа про якість плит, що поставляються споживачеві, - по ГОСТ 13015.3-81. Додатково в документі про якість плит має бути приведена марка бетону по морозостійкості, а для плит, призначених для експлуатації в умовах дії агресивного середовища, - водонепроникність і водопоглинення бетону (якщо ці показники обумовлені в замовленні на виготовлення плит). 
Транспортувати і зберігати плити слідує відповідно до вимог ГОСТ 13015.4-84 і справжнього стандарту. 
Плити слід транспортувати і зберігати в горизонтальному положенні в штабелях. 
Висота штабелю плит не повинна перевищувати 2 м.
Плити шириною 600-1600 мм армують однією зварною сіткою (марки З), а плити шириною 2000-3200 мм - одним арматурним блоком (марки АБ), що збирається з двох зварних сіток (нижньої марки Н і верхньої марки В). 
Товщина захисного шару бетону від низу робочої арматури до нижньої площини плит прийнята рівною 30 мм (для плит всіх марок). 
Проектне положення арматурних виробів і товщину захисного шару бетону слід фіксувати прокладками з пластмаси або інших неметалічних матеріалів. 
При виготовленні сіток слід зварювати пересічення всіх стержнів по периметру сітки, а в середині - через кожні два пересічення. 

Зварку сіток рекомендується здійснювати на машині типа АТМС-14Х75-7-1(2), оснащеного механізмом досилання поперечних укорочених стержнів, а сітки з робочою арматурою діаметром 10 мм і більш - на машині типа МТ2002 або за допомогою підвісної машини типа МТП-810. 
У арматурному блоці з'єднання сіток між собою слід виробляти контактною точковою зваркою в місцях пересічення стержнів по периметру верхньої сітки, а в середині її число зварюваних крапок визначають з умови забезпечення транспортабельності арматурних блоків. 
При збірці арматурного блоку із зварних сіток допускається заміна зварних з'єднань на в'язаних.